Велонавти в Чорногорії, або сім причин відвідати цю країну з велосипедом

Вересень цього року в Києві, та й в усій Україні, нажаль, видався дощовим, а отже несприятливим для катання на велосипеді. Щоб не сидіти вдома, наші «велонавти» ретельно запакували своїх алюмінієвих коней і полетіли в теплі краї. Раніше ми ділилися з вами досвідом користування велопрокатами в інших країнах, а також оцінювали рівень розвитку зарубіжної велоінфраструктури. Тепер спробуємо оцінити одну з країн Європи з точки зору туризму. Велосипедного, звісно ж 🙂 

Ця балканська держава лежить на узбережжі Адріатичного моря, майже повністю вкрита горами і носить гірську назву – Чорногорія. Ми не станемо детально описувати всю десятиденну подорож, а лише спробуємо пояснити, чому так багато людей з України, з Європи, та навіть з усього світу їдуть туди з велосипедами. Отже, спробуємо описати основні на нашу думку причини, чому Чорногорія варта уваги велотуристів.

1. Гори. Вони тут всюди. Рівнинних територій майже немає, крім берегів Скадарського озера і околиць столиці, Подґоріци. Гірські системи Чорногорії середньої висоти, максимальна відмітка бл. 2500 м над рівнем моря. Зате всі вони різноманітні і надзвичайно гарні. На Адріатичному узбережжі гори нагадують Кримські – стрімкі, скелясті, з хвойною рослинністю. Їдете далі, вглиб країни – і вже впізнаєте обриси Карпатських хребтів: плавні, вкриті лісами, з безліччю гірських струмків і річок, з кришталево чистими гірськими озерами. Ще далі, в національному природному парку «Дурмітор», гори не схожі на Карпатські чи Кримські. З гострими скелястими вершинами і різкими урвищами вони нагадують гірські системи Азії. Їхати на велосипеді посеред гір, безперечно, не просто. Зате які захоплюючі краєвиди відкриваються після кожного повороту! Вони однозначно варті тих зусиль, які витрачаєте на затяжні підйоми.

  

2. Адріатичне море. Не те, щоб це була головна причина їхати до Чорногорії, але чому б не скористатися нагодою покупатись в цьому морі? Вода тут тепла з травня по жовтень включно. Адріатичне море має високий рівень прозорості. Берегова лінія території Чорногорії становить 300 км, з яких майже третина – це пляжі, з найдовшим, 13-кілометровим пляжем («Велика пляжа») в м. Ульцинь. До речі, всі громадські пляжі тут охайні, обладнані парасольками, лежаками, прісним душем. За місцевим законодавством вхід на будь-який пляж не може бути платним. Вода в Адріатичному морі є дуже солоною. З одного боку, це добре, оскільки щоб триматися на воді і плавати, необхідно менше зусиль. З іншого боку, сіль сильно подразнює очі, тому рекомендуємо взяти з собою окуляри для плавання.

 

3. Середземноморський клімат. Звісно ж, не на всій території, а переважно на узбережжі. Але завдяки теплому клімату ви можете поїхати до Чорногорії у травні чи вересні, навіть жовтні – і абсолютно спокійно покупатися в морі, позасмагати, відпочити в тіні пальм і посмакувати фініки, ківі, інжир та іншу смакоту, яка там росте. Хоча в горах, ясна річ, прохолодніше, ніж на узбережжі, і про це не варто забувати.

 

4. Національні природні парки. До охорони природної спадщини чорногорці ставляться відповідально. Та й не дивно, адже тут є що охороняти: флора і фауна країни з такою незначною територією надзвичайно багаті. На початку 1990-х територію Чорногорії, яка ще тоді була частиною Югославії, визнали екологічно чистою зоною Європи. Згідно сучасної конституції незалежної Чорногорії, вона є екологічною державою. На території Чорногорії виділено 5 національних природних парків. Ми побували майже в усіх: проїхали берегом величезного Скадарського озера, здолали тяжкий підйом до національного парку «Біоградська гора», проїхали територією парку «Дурмітор» в каньйоні р. Тара, милувались Которською бухтою з кілометрової висоти парку «Ловчен». Майже в кожному куточку цієї маленької країни око милує надзвичайної краси природа.

  

5. Компактність території. Чорногорія – країна надзвичайно неоднорідна і різноманітна. Тут є адріатичне узбережжя, довгі піщані та кам’яні пляжі, високі скелясті гори, величні ліси, повні диких тварин, другий за глибиною в Світі (!) каньйон річки Тара, мальовниче Півське водосховище, величезне Скадарське озеро – один з найбільших пташиних заповідників Європи, де гніздяться 270 видів птахів. Чорногорія може похвалитися не лише якісними пляжними курортами та прекрасними середньовічними містечками, а також і гірськолижними курортами (Жабляк, Колашин). Але найцікавіше те, що площа цієї дивовижної країни становить лише трохи менше 14 тис. км2. Для порівняння, Київська область рівно вдвічі більша. Отже, проїхати за 10 днів Чорногорією на велосипеді і побувати майже в усіх найцікавіших куточках цієї країни – зовсім не проблема.

6. Дороги. Мова йде не лише про якість асфальтового покриття, хоча вона тут на високому рівні. Перш за все вражають краєвиди, які відкриваються з автошляхів Чорногорії. Крім того, заслуговує на повагу наполегливість тих робітників, які ці дороги прокладали. Як ми вже згадували, Чорногорія майже повністю вкрита горами. І навіть попри це, не зважаючи на всі природні перешкоди, за допомогою безлічі тунелів, мостів, запаморочливих серпантинів міста і села країни добре сполучені між собою. А тунелі тут – взагалі цікавий атракціон. Більшість доріг в центрі країни досить віддалені від цивілізації, а отже і від електропостачання. Тому тунелі тут не освітлюються (за винятком довгих, які тягнуться по декілька кілометрів). Коротенький тунель (100-150 м) проїжджати не страшно: при в’їзді одразу бачиш виїзд. А от з довшими (по 400-600 м) інша історія, особливо якщо в тунелі є поворот. Їхати через них на велосипеді без освітлення – справжній екстрим: геть нічого не видно, суцільна темрява. Гострих вражень додають автомобілі, які з шумом пролітають зовсім поряд. Але, насправді, трафік на дорогах Чорногорії помірний (за виключенням адріатичного узбережжя і доріг поблизу столиці), а в центральній частині країни взагалі слабкий. Тож можна сміливо крутити педалі і насолоджуватися краєвидами.

Є ще дещо важливе стосовно доріг Чорногорії. Який, на вашу думку, найпоширеніший дорожній знак у цій країні? Одразу відповідаємо: ось цей

  

 ;

7. Которська бухта. Ми виділяємо її окремим пунктом, бо вона справді варта уваги. Которська бухта, або Бока Которська – це найбільша бухта на Адріатичному морі. Вона врізається в суходіл майже на 30 км. Вся Которська затока розгалужується на декілька менших заток, що розділяються між собою вузькими протоками. Бока Которська була заселена ще з античних часів, і сьогодні тут збереглося багато середньовічних містечок. Місто Котор, з його старовинною фортецею, вузенькими вуличками та середньовічною забудовою належить до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Для їзди на велосипеді Бока Которська, мабуть, є ідеальним місцем. Дорога тягнеться по всьому узбережжю бухти всього в кількох метрах від моря, а по інший бік дороги – приватні кам’яні будиночки, середньовічні міста, храми, затишні ресторанчики та кав’ярні. Вся дорога йде на одному рівні, без жодних висотних перепадів. І кожна фотографія, зроблена тут, виходить немов сувенірна листівка. Наш маршрут був побудований так, щоб спуститися до Которської бухти по 20-кілометровому серпантину з висоти майже 1000 м. Під’їхавши до серпантину, ми побачили бухту в усій її красі. За неофіційним рейтингом, Которська затока в Чорногорії входить до десятки найгарніших бухт світу. І в це не важко повірити!

  
  
  

Отже, проїхавши кілька сотень кілометрів дорогами Чорногорії, ми переконалися в тому, що ця країна чудово підходить для подорожей на велосипеді. Чесно кажучи, велосипедну доріжку за весь час мандрівки ми бачили всього одну. Але там немає великих міст, тож вони і не потрібні. Зате ми бачили велотуристів з Польщі, Німеччини, Швейцарії і навіть Канади, і ще багатьох наших колег з інших країн, з ким не вдалося поспілкуватися, а лише привітатись. Насамкінець, для тих, хто планує велосипедну подорож до Чорногорії, хочемо дати декілька порад:

• • беріть дзеркало заднього виду. Хоч трафік і не щільний в цілому, але дороги гірські і вузькі, тож краще мати цю невеличку деталь для більшої впевненості;

  

• • не забудьте про освітлювальні прилади на ваш велосипед. В тунелях вони вкрай необхідні. Передню фару краще мати потужну;

• • рекомендуємо ретельно пакувати велосипеди, незалежно від виду транспорту, яким плануєте добиратися до Чорногорії. Це вбереже вас від несправностей на самому початку маршруту.

• з двох варіантів – автобус чи літак – в якості трансферу краще обрати літак. Ціни різняться майже вдвічі, а тому, на перший погляд, автобус здається вигіднішим варіантом. Але, якщо розібратися, то на літак не потрібна віза, не треба платити окремо за велосипед (залежить від авіакомпанії. Ми не платили), не маєте проблем з комфортом і сном в дорозі, економите майже 3 доби (якщо автобус зі Львова). Для порівняння: автобус «Львів-Будва» їде 30 годин і вам потрібна буде транзитна шенгенська віза. Літак «Київ-Тіват» доставить вас за 2 години і ви будете позбавлені клопотів з візою.

Гарних вам подорожей!