2а розповідь на конкурс про те "Як я провів час катаючись ...": Денис Кравченко

Сьогодні до нас на пошту, в рамках проведеня конкурсу, прийшло ще одне оповідання.

Отже друга розповідь, другий учасник і другий претендент:
Денис Кравченко, випускник КНУ ім. Тараса Шевченка

Користуватись послугами велопрокатів у Києві мені раніше не доводилось. Все свідоме життя, скільки себе пам’ятаю, завжди мав власний велосипед. Проте, минулої осені вперше виникла така потреба. В рамках студентського обміну до нас на тиждень завітали 8 хлопців та дівчат з бельгійського містечка Льовен.


Щоб залишити у наших друзів з Бельгії якнайкращі враження про Україну, ми мали ретельно розпланувати для них культурно-розважальну програму на тиждень. Моя ідея присвятити останній день обміну велосипедній прогулянці всіма була радістно підтримана, хоч сам я в ній сумнівався. У чому сумніви? Не був впевнений, чи зможу знайти вело прокат з адекватним співвідношенням ціна-якість. Платити по 50 грн. за годину – якось не для студентського бюджету. Та все-ж розпочав пошук в Інтернеті і натрапив на veliki.ua. Приваблива ціна, зручне розташування біля Голосіївського лісу (до речі, на мою думку, це найкраще місце в Києві для катання на гірському велосипеді). Словом, вирішив подзвонити і все уточнити – і був приємно здивований тим, що зможу без проблем взяти одразу ж 9 велосипедів, та ще й зі знижкою.

Наші бельгійські друзі з нетерпінням очікували того останнього дня обміну, коли буде «bike trip». Ми, в свою чергу, дуже хотіли, щоб прогулянка їм залишила якнайкращі враження, і при цьому усвідомлювали, що здивувати європейців прогулянкою на велосипеді – справа не з простих. Льовен – це студентське містечко, де велосипед є у кожного, а автомобільний рух практично відсутній.

Обраний нами пункт прокату знаходився менш ніж за 10 хвилин від ст. метро Голосіївська. Коли у телефонній розмові з менеджером пункту прокату на моє питання «які у вас велосипеди?» почув лаконічне «хороші, гірські» - до останнього моменту песимістично уявляв собі скрипучі FORTи чи ARDISи. Коли ж на місці отримали новенькі TREKи та KELLYSи – всі мої сумніви та побоювання розвіялись і я в піднесеному настрої повів нашу бельгійську команду стежками Голосіївського лісу.

 

Час для велопрогулянки було обрано сприятливий і з погодою нам повезло. Це був кінець жовтня – пора, коли осінній ліс був у всій своїй красі. В таку пору за відсутності дощу до екстриму від стрімких спусків вузькими стежками додаються враження від краси осінніх дерев та від тихого шурхоту листя під колесами. Перший підйом до Аграрного університету здолали у бадьорому темпі. Стало одразу ж видно, що кожен з наших бельгійських друзів у себе вдома використовує велосипед як основний вид транспорту.

 


Після стрімкого швидкісного спуску до Голосіївських ставків у всіх в очах було видно азарт: хотілося повторити, але, звичайно ж, нікому не хотілось для цього знову дертись на гору. Пагорби Голосіївського лісу чудово підходять для тренування на витривалість. На цій величезній лісистій території можна обрати безліч маршрутів різної складності і при цьому за півтори години втомитись більше, ніж за півдня катання вулицями міста. Проїхавши озера та приватний сектор, ми зупинились біля Китаївського монастиря. Дерева, що кронами майже торкаються водної поверхні, красень-монастир над каскадом ставків, високі пагорби, які ізолюють від звуків Столичного шосе – чудове місце, щоб зробити піт-стоп і перекусити. Тут і справді варто набратись сил перед серйозним підйомом. Виїхати на гору від Китаєва не так просто, навіть на першій передачі, проте майже всім це вдалося зробити, не злізаючи з коня.

 

Кожного разу, коли я приїжджаю до Голосієва, мимоволі катаюсь тут новими невідомими мені стежками. Здається, ніби цих стежок в лісі безліч і всі вони однакові. Цей раз у мене також включився «режим Сусаніна» і довелось трошки поблукати. Все б нічого, якби не підступно швидкі сутінки в осінній час, тому в нашому розпорядженні залишалось декілька годин. Потрібна стежка невдовзі знайшлась, і ми наввипередки помчали до Феофанії. Цей парк з кожним роком стає все кращим. Низькорослі породи дерев, штучні водойми на тлі стрімких лісистих пагорбів, мережа доріжок та величний Пантелеймонівський монастир роблять це місце особливим, надзвичайно привабливим з естетичної точки зору.


Парк «Феофанія» для багатьох киян став улюбленим місцем відпочинку. Цю неповторну пам’ятку садово-паркового мистецтва ми не могли оминути увагою. Мої перестороги, щодо швидкісного ліміту в парку, виявились зайвими: в цей день у Феофанії чомусь майже не було людей, тож ми могли вільно ганяти доріжками і не боятись збити дітей. Наближався час сутінок, тому, відпочивши, ми повернулися до Голосіївського лісу і виїхали на територію Експоцентру, а звідти через парк М.Рильського – до пункту прокату. Бортовий комп’ютер показував менше 30 км, проте цього виявилось достатньо, щоб відчути в ногах приємну втому, що разом з гарними враженнями свідчило про те, що велопрогулянка вдалась і останній день нашого студентського обміну вийшов яскравим. Пізніше наші друзі з бельгійського містечка Льовен згадували цей день, як один з найцікавіших за весь тиждень, проведений в Україні. Без veliki.ua мабуть неможливо було б все організувати на такому рівні. Тому, якщо ви чекаєте на іногородніх чи іноземних гостей і хочете показати Київ в усій його красі, або просто хочете провести день активно і яскраво – не вагаючись, беріть на прокат велосипеди і вирушайте у велопрогулянку!