3я розповідь на конкурс про те "Як я провів час катаючись …": Кирило Ульман

Поспішаємо повідомити, що сьогодні, в рамках проведення конкурсу, ми отримали на пошту ще одне оповідання від нашого клієнта. Третя розповідь, третій учасник і він же третій претендент: Кирило Ульман

Будь-яка подорож починається з маленької ідеї. Головне, щоб вона була їдка, гаряча і з кожною секундою свого існування захоплювала все нові і нові простори свідомості. Задовго до того як я дізнався про те, що наша столиця прийме перший в Україні Tweed Run, який був названий «Ретро Круїз», у невеликої групи ентузіастів з Дніпропетровська народилася тяга до велосипедів. Була вона не зовсім звичайна, так як на велосипедах всі учасники цієї змови часто не їздили, так, що вже лукавити, велосипедів вони зовсім не мали, але був величезний інтерес до певного стилю, який стосується всього в житті, будь то манери поведінки або просто звичайна, на перший погляд, буденна річ ужитку.

Можливо, прийшло це до мене з якоюсь хвилею моди на велосипеди, яка набрала обертів останнім часом, але також було це пов’язано з бажанням переробляти техніку, що прийшло до мене від старого автомобіля, який і донині в роботі, в передчутті своєї другої молодості, відновлений до найдрібнішого гвинтика, спроможний хизуватися по сонячним просторам.

Велосипедна зав’язка! У одного з ентузіастів з’являється велосипед! Та ще й який, американська мрія – Schwinn Suburban не зовсім в ідеальному стані. Велосипеду судилося стати окрасою поїздки, тому в найкоротші терміни, золотими руками механіків на всі руки Павлом і Дмитром він був приведений в ідеальний стан, вже на старті поїздки став причиною хвилювання, бо потрапив він в поїзд вже на ходу і останні штрихи збірки здійснювалися вже в купе поїзда.



(На фото зліва на право: Влад, Женя, Кирило (автор статті), Олег)
Маючи в наявності 2 велосипеди і 4 людини, природно питання стало в пошуку додаткових коліс, адже статистами на цьому заході я і Олег бути ні в якому разі не хотіли. Після тривалого моніторингу в Інтернеті, вдача посміхнулася з вибором компанії, з якою попередньо і була здійснена домовленість на оренду. Судячи з розмови, хлопці свою справу знали + було досить зручне місце розташування прокату і приємна ціна, що в кінцевому підсумку і визначило подальшу співпрацю. У другій поїздці, в якій на жаль не брала участь «стара гвардія» велосипеди так само брав на прокат в пункті прокату велосипедів в Києві на вулиці Лагерній, 30, неподалік від метро Берестейська, основоположне … 3 зупинки від вокзалу. Обидва рази брали на прокат 2 велосипеда марки Kellys, зручний міський велосипед Twist, на якому, як в перше, так і вдруге я провів весь день, бо взятий в перший раз на прокат чохол, не допоміг сховати весь велосипед, а в метро нас так не пускали, ми ж Джентльмени, вважали за краще не нахабніти).

Така пригода принесло багато нових і цікавих знайомств, вже безпосередньо на самому заході і першим був Тимур, котрого ми зустріли біля входу в Києво-Печерську Лавру і з першого фрази: «О! Ось це наші хлопці », було зрозуміло, що людина привітна і відкрита, що безумовно підтвердилося в подальшому спілкуванні.

 



(На фото справа на ліво Тимур, я, леді серця Тимура в ролі дружини і сховався за її спиною Тарас).
Це були 2 чудових дні, які тільки розділилися часом в чотири місяці, що проходять по відчуттях як рік. За форматом вони в основному не відрізнялися. Основним, звичайно, ж був дрес-код і наявність велосипеда! Що з лишком було виконано, звичайно ж не без допомоги Veliki.ua

Це незабутнє відчуття, коли на величезне скупчення людей на велосипедах, одягнених як британські лорди і леді, звертає увагу кожен, будь то водій або звичайний перехожий.

 



(На фото зліва на право … все! 20 жовтня 2012)
Другий Ретро Круїз пройшов так само чудово як і перший, хоча у мене і не було тієї ейфорії і вогню в очах, як навесні, але пов’язано це було в основному з внутрішніми переживаннями, що не дозволяють мені насолоджуватися заходом сповна. Маршрут був підібраний кардинально по-іншому. Перша зупинка була вже за традицією на площі біля Михайлівського собору. Як перший перепочинок перед продовженням пригоди і можливість поспілкуватися, зробити кілька фотографій з різними людьми і звичайно ж основне(!), що мені не вдалося зробити в першу поїздку … взяти участь у конкурсі на кращу бороду і вуса 🙂 Безсумнівно виніс легку образу не оціненим гідно вусам, які ростив півтора року і спеціально перед поїздкою залишив на самоті перед першою поїздкою, позбувшись бороди. Вдруге так не схибив! Обличчя покривала густа, доглянута борода і довгі вуса, за що власне вдруге і удостоївся другого місця у цій номінації 🙂

Хоч осінь і видалася досить теплою, але їзда на велосипеді у вітряну погоду своєрідна екзекуція. А тому був радий наявності пари відмінних шкіряних рукавичок, які на першій зупинці привернули до себе увагу мотоциклістів аматорів).

 



(На фото справа на ліво: Тарас, я, мотоцикліст любитель)
Пригода того чудового дня закінчилося в парку Бабин Яр, традиційним англійським five o’clock tea. Навколишня обстановка просто шепотіла. Легка імла, яка тільки починала спускатися на парк, вже рясно опале на землю листя, яке приємно пахло не значною вогкістю, доповнювали атмосферу середніх широт, Британських островів.

У мене було непереборне бажання завершити цей день на велосипеді, але не судилося… буквально перед від’їздом на місце «старту», пункт видачі велосипедів, я помічаю, що заднє колесо пробито, а ремонт ускладнений. Але цей факт не міг знизити тієї ейфорії, що я отримав за другий велосипедний день і ми в строк здали велосипеди, скориставшись послугами таксі, номер якого отримали у перехожих хлопців, що співчували нашій біді.

На цій ноті вирішив завершити моє оповідання… Але! Ні!! Ще пару фото для завершення антуражу;)