Велосипеди в пожежній охороні

29 січня в Україні святкують День працівника пожежної охорони. Попри те, що цей день вже не є офіційним святом в календарі, багато професійних пожежників все ж пам’ятають про нього.
Команда veliki.ua вітає всіх пожежників, яких з волі міністрів вже правильно називати рятувальниками, бажає їм міцного здоров’я, кращого ставлення до служби з боку держави, і звичайних громадян, ну а всім, хто заступає на зміну й охороняє нас від вогню – короткого рапорту!
У цей день ми хочемо трохи розповісти про історію пожежної охорони, а саме про велосипеди, які допомагали вогнеборцям виконувати їх обов’язки.
При написанні статті ми використовували досить багато джерел інформації, серед яких, наприклад, fire-truck.ru, але так і не знайшли єдиної цілісної картини розвитку цього напряму в пожежній охороні.
Найширше велотехніка в рядах пожежних була розповсюджена до розвитку моторизованих транспортних засобів, починаючи з кінця 19 і частково на початку 20 століття. Різноманітні велосипедні рішення використовувалися у Франції, Великобританії, Австралії та в пожежних частинах США. Але в ті роки Європа все ще була локомотивом прогресу і всі інші рівнялися на неї.
На одній із виставок технічних досягнень в Парижі представили рішення, яке дозволяло перевозити 4 пожежників з обладнанням для гасіння вогню. Маневровість і швидкохідність такої велопожежної машини давала змогу діяти швидше, ніж аналоги на кінній або паровій тязі. Це рішення швидко підхопили в Америці та Австралії.
Ілюстрації з журналу ScientificAmerican, 25 квітня 1986 р.

Конструкція складалася з двох спарених велосипедів тандем, помпи, пожежних шлангів-рукавів, багрів та брандспойта. З усім перерахованим спорядженням та без людей така веломашина важила більш як 60 кг. Назвали її квадроцикл, а випускала ці пожежні велосипеди фірма Schoedelin.

Прибувши на місце гасіння пожежі, пожежники розгортали рукави, підключали їх до гідранта (якщо він був десь поряд) або до інших доступних джерел води, перемикали велосипед в стан подачі води (задні колеса встановлювали на підставку) і пожежна команда, крутячи педалі, запускала помпу, яка подавала воду у рукави. Розкручування шлангу на місці займало близько 3 хвилин. Схожий велосипед зберігся до наших днів, його можна побачити в одному з музеїв в Австралії.

Бельгійці використовували дещо іншу конструкцію пожежних велосипедів. Командир бригади сідав на спеціальне місце попереду велосипеда, і керував велосипедом не за допомогою класичного керма, а важелями. Решта пожежників з бригади натомість крутила педалі.

Ілюстрація з тематичної статті в газеті The San-Francisco Call, 29 листопада 1896.

У 1905 році британська мотоциклетна компанія BSA (BirminghamSmallArms) виготовила на замовлення пожежні велосипеди, якими була оснащена Королівська пожежна служба. На рамі таких велосипедів розміщували рукави, сирену, сокиру та інше малогабаритне обладнання.


В тих чи інших варіаціях пожежні велосипеди використовувались до кінця 40-х років 20 століття. Згодом їх повсюдно замінили великими пожежними машинами. Хоча і на початку 80-х 20 століття все ще зустрічалися пожежні велосипеди. Наприклад, окрема пожежна бригада міста Нюрнберг, Баварія, Німеччина, в 1982 р. використовувала велосипед тандем. Він мав довжину 5,85 метра, колісну основу 4,90 м, вагу 110 кгі “вміщував” 8 осіб.
Голландці, як передовики велосипедного руху, досі використовують велосипеди в пожежній справі. Їх знамениті cargo-байки є чудовим транспортним рішенням для окремих команд пожежників.



Якщо поглянути на азіатські країни, то в деяких містечках Китаю все ще можна зустріти ось такі пожежні велосипеди:

